DDT
Шанувальники: 6 423 / Майбутні шоу: 1
Найпопулярніший трек
Найпопулярніший трек
Что такое осень
Концерти поруч
Схожі артисти на гастролях
Про DDT
Дисидентські рок-музиканти Юрій Шевчук і ДДТ, можливо, найвідоміший російський гурт за всю історію, пережили, як здається багатьом, кілька життів. Своєрідний радянський Спрінгстін, Шевчук знав відносну свободу гласності та перебудови. Він також бореться проти російського сповзання до репресій, будучи відвертим критиком президента Володимира Путіна. Шевчук, колишній учитель малювання, є єдиним залишившимся оригінальним учасником ДДТ, який було засновано в місті Уфа в 1980 році. Гурт отримав перше визнання як від шанувальників, так і від влади за пісню «Не стреляй!» (Не стріляй!), тонко завуальований осуд окупації СРСР Афганістану. Коли КДБ дізналося про них, гурт подорожував автостопом від міста до міста, даючи таємні концерти в таємній мережі квартир, бомбосховищ і класних кімнат. Їхню музику заборонили, що лише зробило їх популярнішими. ДДТ стали андеграундними зірками, яких терпіли, але все ще тримали під наглядом, з політично заряджено́ю лірикою та первісним сценічним стилем. У Росії тим часом continued відбувалися зміни. Популярність ДДТ досягла піку в 1992 році з виходом радіодружнього альбому «Актриса Весна». У 1994 році ДДТ було визнано рок-гуртом року, і вони виступили перед понад 120 000 глядачів на безкоштовному концерті в Санкт-Петербурзі. Критики порівнювали ДДТ з Rolling Stones, а Шевчука з російським Бобом Діланом за його постійно мінливий стиль і хрипкий голос. Шевчук часто перериває сети ДДТ читанням поезії, а глядачі підспівують його гумористичним текстам про російське життя та його викриттям несправедливості й корупції. Музика ДДТ із роками кардинально змінилася, залишаючись при цьому вірною своїй дисидентській місії. Корінячись у західному року, ДДТ також використовують російську народну, класичну та духовну музику. Альбом гурту 2005 року «Пропавший без вести» (Зниклий безвісти) поєднує шалений хард-рок, ефірний пульсуючий техно та гучний російський фольклор, створюючи щось схоже на прог-роковий гуляш. Не будучи прихильником корпоративного року, Шевчук уникає комерційних концертів на користь благодійних заходів для громадських організацій. «Рок-музика — це свобода, — сказав він. — Внутрішня свобода».